- Відкриті операції ненатяжной методиками за допомогою синтетичних сітчаста імплантів (операція Ліхтенштейну, операція з використанням PHS, операція Стоппа).
Ці види операцій передбачають зміцнення задньої стінки пахового каналу сітчастим имплантом без будь-якого натягу тканин в зоні пластики. Сітчасті імпланти, які використовуються для пластики, можуть бути різної конструкції, від площинних сіток прямокутної форми, як при операції Ліхтенштейну, до складних змодельованих конструкцій у вигляді «парасольки», «волана» при обтураційних методиках або тривимірних систем для багатошарової пластики з використанням PHS (пролив Герні систем). Такі операції, як правило, виконуються під місцевою анестезією і пацієнти після одного двох днів перебування в стаціонарі, виписуються на амбулаторне лікування додому. Період реабілітації короткий.
- Відкриті операції натяжними методиками (Кукуджанова, Бассини, Шолдіса, Постемского).
Натяжні методики операцій є класичними операціями при пахових грижах. Основна особливість цих методик - використання для пластики власних тканин пацієнта. Це основна перевага таких операцій, але, що виникає при цьому натяг тканин, є найголовнішим недоліком натяжних методик. Операція, як правило, виконується під місцевою анестезією. За рахунок натягу тканин післяопераційний період характеризується більш вираженим больовим синдромом, а період реабілітації розтягується на більш тривалий термін.
- Лапароскопічні операції за допомогою синтетичних сітчаста імплантів (Тарр і ТЕР пластика).
Лапароскопічні операції при пахових грижах стали можливими завдяки розвитку сучасних технологій в медичній науці і техніці. Саме тому вони широко поширені в високо технологічно розвинених країнах (США, Західна Європа). Виділяють два види лапароскопічних пластик: Тарр - лапароскопічна предбрюшинная протезіруют герніопластіка - характеризується підходом до задньої стінки пахового каналу з боку черевної порожнини і установкою в предбрюшинное простір сітчастого трансплантата, ТЕР - лапароскопічна внебрюшінние протезіруют герніопластіка – характеризується повністю внебрюшінним доступом до задньої стінки пахового каналу і установкою в цьому просторі сітчастого трансплантата. Переваги цих методик - мінімальний больовий синдром в післяопераційному періоді, рання активізація пацієнтів і короткий період реабілітації. Основними недоліками є необхідність використання дорогого устаткування і загального наркозу.